Повернутися на головну сторінку Свято-Троїцької парафії.

Друже, ти стоїш зараз перед Церквою, і у тебе дуже багато питань. Ти хочеш увійти в храм, - і це прекрасно!

Цьому радіє Сам Господь, Який сказав, що про одну душу, яка загубилася і знайшлася, Він радіє більше, ніж за 99, які ніколи не губилися. Бог милостиво приймає кожного, в який би час людина не прийшла до Церкви. Він з радістю і з відкритими обіймами зустрічає того, хто шукає Його і йде до Нього. Тобі потрібно лише зробити перший крок… Ти зрозумієш, що та кількість років, які ти прожив поруч з храмом, не знаючи, який це скарб, - величезна втрата. Але цю втрату ще можна відновити. Ти відкриєш для себе, що в Церкві дається допомога жити по-християнськи.
Коли ти візьмеш в руки Євангеліє, відкриєш його, і почнеш читати, намагаючись хоть щось виконати, - у тебе майже нічого не вийде… Дуже це буде важко. Важко бути лагідним, важко бути смиренним, важко бути убогим духом, важко бути милосердним…, складно це і важко. Але коли ти почнеш приступати до таїнств, то побачиш, що Господь почне тобі допомагати.
З чого ж тобі почати? Почни з ранішніх і вечірніх молитов, які є у молитовнику. Візьми в руки олівець. Коли у тебе буде час, прочитай правило повністю. Якщо ти відчуєш, що для тебе це забагато, відзнач собі ті молитви, які ближче прозвучать до твого серця. Вибери для початку собі таке правило, яке зможеш читати щоранку і щовечора. Воно може бути невеликим, може бути середнім, по твоїх силах. Але читай його обов'язково, по-трохи збільшуючи своє правило.
Обов'язково читай Євангеліє. Тому що без Євангелія дізнатися волю Ісуса Христа для кожного з нас неможливо. Євангеліє читай кожного дня. По абзацу, по листочку, по сторінці, по главі, по півглави, як у тебе вийде. Читай обов'язково, читай його все життя - від початку до кінця, від початку до кінця... Це бездонна книга, і ти кожен раз будеш знаходити для себе в ній щось нове.
Почни брати участь в богослужіннях. Багато що буде незрозумілим, але ти не сумуй, не опускай рук, тому що з часом стане більше зрозумілого, ніж незрозумілого. Постарайся підійти до священика і поговорити з ним про свою першу сповідь, попроси його допомоги в приготуванні до неї. Приготуйся до сповіді, згадавши все своє життя. Ти повинен бути готовим до того, що протягом всіх наступних років будеш в собі знаходити ще дуже багато того, що ти не принесеш на першу сповідь. Господь - це світло! Входячи в твою душу, Він буде з кожним роком все більше і більше просвіщати тебе. І при цьому всезростаючому світлі, буде видно все більше і більше бруду. Знаєш, якщо в кімнаті зашторити вікна, вимкнути світло, там наче буде ідеальний порядок, бо просто нічого не видно. Потім, коли включаєш світло, відкриваєш штори, - стає видно все. Чим більше світла, тим видніше кожна порошинка. Будь до цього готовим, і не сумуй. Це тривалий, багаторічний процес.
Постарайся гідно підготуватися до Причастя. Почни постити, хоча б трохи. Обов’язково - Великий Піст. Можна на перших порах просто утриматися від м’яса. Нехай це буде твоїм особистим початком. Можеш постувати суворіше – дуже добре! Ще християни тримають піст в середу і в п’ятницю, - бо в середу Христос був зраджений Іудою, а в п’ятницю розіп’ятий на хресті.
Звичайно, в Церкві ти можеш натрапити на спокуси. Можеш зустріти грубість, роздратування, навіть іноді хамство і неувагу. Пам’ятай, що Церква - це лікарня. Господь сказав: «Не здорові потребують лікаря, але хворі». Церква - це всі ті, хто визнав себе недужим, хто сказав: «Так, у мене поганий характер. Так, у мене багато пристрастей. Так, я гніваюся. Так, я дратуюся. Господи, прости». Люди прийшли сюди лікуватися. Звичайно ж, якщо ти прийдеш в лікарню лікуватися, то ти не станеш злитися на те, що там вже є багато хворих. Вони всі прийшли туди лікуватися, так само, як і ти, тому не засуджуй, ні на кого не дивися. Памя’тай, що ти прийшов до Бога, ні до кого-небудь, - а до Бога! Ні до парафіян, ні до священиків, ні до прибиральниць, ні до працівників церковної лавки. Ти прийшов до Бога. Ніхто не може перешкодити тобі до Нього дійти, якщо ти дійсно прийняв таке рішення!
Постарайся на парафії познайомитися з ким-небудь, хто буде досить близький до тебе за інтересами, за освітою, за способом життя, але при цьому, хто давно воцерковлений. Така людина може тобі відповідати на питання, розповісти про те, що в Церкві треба, що не треба. Що прийнято, що не прийнято. Не випадково в древній Церкві восприємник, або хресний чи хресна, не залишав людини після хрещення, навіть якщо хрестилася доросла людина, а супроводжував її з благословення єпископа ще довгі роки, допомагаючи їй в духовному зростанні.
Намагайся вникати в суть богослужіння і молитися. Якщо ти не розумієш того, що зараз звучить на молитві, говори просто: «Господи, помилуй», «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного», «Боже, очисти мене грішного» - ось такі є короткі молитви. Треба розуміти, що Господь дуже радий кожному, хто звертається до Нього і Він обов’язково відповість тобі на всі твої запитання.
Коли ти робиш до Бога крок назустріч, - Він робить назустріч тобі десять кроків. Він обов’язково тебе зустріне! Він - люблячий Батько! Молися і проси, - і Він дасть тобі радість здобуття цього скарбу, цієї коштовності, яка, виявляється, була поруч з тобою усі ці роки твого життя! Ти про це просто не знав, не здогадувався…
Тож нехай допоможе тобі Господь!

ПРО ПЕРЕШКОДИ НА ДОРОЗІ ДО ХРАМУ.
Дякувати Господу, настали ті часи, коли всі люди можуть вільно ходити до храму Божого. Минув той час, коли боялися ходити на служби Божі, охрещувати своїх дітей, приймати церковний шлюб, тощо. Та нажаль людей у храмі все одно не так вже й багато. Старше покоління, яке боролося за святу віру, помалу відходить у вічність, а сучасна молодь не дуже охоче відвідує храм Божий...
   Чи знаєш ти, любий друже, що кожен раз, коли ти в недільний та святковий день не йдеш до церкви, - ти приймаєш дуже важливе і, може бути, найголовніше рішення в своєму житті? Воно стосується не тільки твого сьогоднішнього життя, але і вічного життя твоєї душі. А воно всім нам зумовлено Богом і початися може дуже скоро - може, навіть вже сьогодні. Але це зовсім не означає, що місце в раю гарантовано кожному з нас.
Так чому ж ти не ходиш до храму? Які думки тебе відводять від нього? Але ж відводять тебе саме думки. Здається, що це твої думки, адже вони в твоїй голові. Але це зовсім не так. Є думки від Бога, а є думки і від диявола. І ті, і інші приходять в нашу голову, а ми говоримо: «Я подумав». Як дізнатися, яка думка від Бога, а яка від диявола? А ти подивись, до яких дій ця думка тебе веде і куди направляє: до церкви - або від церкви? До молитви, до посту, до покаяння, до сповіді, до причастя, до вінчання, до терпіння, до прощення, до добрих справ - або від усього цього, під будь-яким приводом. Навіть самим пристойним.Подивись, які почуття, який стан душі в тобі народжують думки. Якщо мир, любов, смиренність, тишу, спокій - швидше за все, це думки від Бога. Якщо злість, гордість, страх, смуток, відчай – це від лукавого. Будь-які думки проти віри Православної, проти Бога, проти Церкви Христової, проти молитви і посту - від диявола. Існує цілий набір найпоширеніших прийомів-думок, за допомогою яких невидимий ворог намагається не допустити людину до Бога.
«У мене Бог в душі»
А отже, до церкви ходити не потрібно. Він у тебе, мовляв, і так в душі. Але ж це неправда! Якби дійсно в твоїй душі був Бог! Тоді б ти прагнув туди, де все говорить про Бога, де славиться Його ім’я, де знаходяться Його зображення, де Його особлива присутність, Його благодать. Тоді б ти намагався жити так, як Бог велить. А це Його воля - щоб ми ходили в храм.
Невидимий ворог - дуже хитрий. Він засіває цю думку: «У тебе Бог в душі»! А насправді це не Бог увійшов в твою душу, а тільки думка про Бога, з якою до тебе проник окаянний, як вовк в овечій шкурі, і лестить тобі. Насправді у нас в душі чого тільки не буває: і осуд, і роздратування, і думки чорні - зовсім не Бог. Як від усього цього звільнитися? Як боротися з ворожими помислами? Тільки з Божою допомогою. Сама людина зі «своїми» начебто думками впоратися не може, навіть якщо дуже захоче. Це і підтверджує ще раз те, що вони насправді не наші, а ворожі. Жодної уваги не потрібно приділяти їм. Чи не замислюватися. Відразу - відкидати. Молитися Ісусовою молитвою: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного». І вони відійдуть.
Церква вчить нас, що диявол особливо боїться хреста, святої води та Тіла і Крові Христових, яких ми причащаємося в церкві. Під час Божественної літургії в церкві відбувається головне її чудо, незбагненне навіть для Ангелів. Сам Господь дав його нам для нашого спасіння. Під час спільної молитви священиків і прихожан на спеціально приготовлені у вівтарі хліб і вино сходить Дух Святий, і вони стають справжніми Тілом і Кров’ю Христовими. По виду та за смаком вони залишаються хлібом і вином, але насправді це Сам Господь. Люди, які причащаються Святих Христових Тайн, зі свого досвіду знають, що вони отримують велику освячуючу силу, що зцілює і душу, і тіло. Для того-то ми насамперед і ходимо в храм, і причащаємося, щоб в наші уста, в наше тіло, а тоді і в душу дійсно входив Бог. Господь сказав: «Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому» (Ін. 6, 56). Тому кожній охрещеній людині необхідно регулярно приступати до Таїнств Сповіді та Причастя. Адже ми ж регулярно миємося, - очищаємо своє тіло. Не менш регулярно потрібно нам очищати і свою душу.
«Я ще не дозрів»
«Зрій! - каже диявол. - Зрій якомога довше. Тільки нічого не роби для того, щоб дозріти». Не читай Євангеліє, «Закон Божий», твори святих отців. Не ходи в храм, не питай ні про що священиків, хоча вони поставлені Богом для того, щоб допомагати народу в його духовному житті. Цим прийомом ворог особливо любить ставити людям заслін на шляху до хрещення і вінчання. «Я ще не прийшов до цього». Щоб прийти, потрібно йти. Ну то йди. А куди йти? Звичайно, в храм!
«Ще встигну, не зараз, потім як-небудь»
Якщо ми ходимо в храм тільки тоді, коли у нас трапляється щось неприємне, то виходить, що ми у Бога просимо скорбот. Ми немов би говоримо: «Господи, поки не даси мені скорбот, я до Тебе не піду». Але краще не чекати їх. Коли потрапиш в життєву яму, вибратися з неї буває важче, ніж уберегтися від неї. Тому народ і каже: «Від гріха - подалі». Життя показує, що добру справу краще не відкладати, краще відкладати погані справи. Бо можна не встигнути зробити головне. Батьки, бува, питають: «Отче, дитина померла на тридцятий день життя, нехрещеною. Що можна для неї зробити в церкві»? Нічого! Вона не в Церкві! Якби охрестили дитину на восьмий день, як годиться, тоді можна було б і відспівувати, і поминати її в церковній молитві, за неї молилася б вся Церква…
«Я не можу ходити в храм, мені там буває погано»
Поки людина приймає думки проти Церкви і вірить їм, ворогові більше нічого не треба. Але якщо людина подолала ці перешкоди, якщо вона все-таки прийшла в храм, то ворог намагається будь-якими шляхами вигнати її з храму. Або насилає надмірно завзятих «захисників благочестя», які роблять всякі неприємні зауваження. Або вселяє якісь панічні думки: «А чи вимкнула я вдома праску». Чи, нарешті, людині просто стає погано в храмі і хочеться вийти. Якщо не піддатися на ці вражі підступи, а все подолати, - стане краще! Перехреститися, помолитися, покаятися: «Який же я грішний ... Скільки разів повз храм проходив. Про що тільки я думав в житті? Господи, прости мене, не відкидай мене, недостойного, прийми мене, укріпи і допоможи мені ... ».Господь прийме і допоможе. Нам важко буває в церкві, тому що ми грішні. Хворій людині важко буває лікуватися, але вона терпить, тому що хоче одужати… А буває так легко, так добре, як більше ніде!
«Всі так живуть»
І це диявольська брехня! Всі живуть по-різному. І хтось живе набагато краще за нас. Тільки живе непомітно. Але навіть якщо б дійсно сталося таке, що всі люди на світі раптом зробили якийсь один спільний гріх, - то все одно він би залишився гріхом! Відповідати буде кожен за себе. І якщо ми виправдовуємо себе тим, що щось зробили через когось, через щось або часи були такі, чи ще якісь були обставини, - то це не перестає бути гріхом. Грішили ж ми. Справа не в тому, як всі або не як всі. А в тому, добре чи погано, по совісті чи ні. Сенс нашого життя тут в тому, щоб, незважаючи ні на що, ні на кого, стати краще. І якщо це буде всупереч обставинам, то перед Богом це буде ще вище. Якщо будемо дивитися на тих, хто краще нас, станемо, може бути, краще. А якщо будемо дивитися на гріхи інших, то так і застрянемо в своїх гріхах.
Пам’ятаймо про те що храм - є дім Божий, в якому присутня Його Благодать, і віддаваймо йому належну шану, як Божому і Святому. Обов’язково відвідуймо богослужіння, на яких звучать слова Божі, і возносьмо молитву Всевишньому, щоб стати гідними звання християнинау очах Божих, і дати добру відповідь на Страшному Судді Божому.

 Використано матеріали з книги священика М. Булгакова
«Ще встигнемо. 33 причини не ходити до храму».